世界汉学中心现为“重勘百部‘一带一路’汉学经典”项目书籍 «Історія українського китаєзнавства (XVIII – початок XXI століття)»  （《乌克兰汉学研究史（18世纪至21世纪初）》）寻求中文译者。

书籍名称：«Історія українського китаєзнавства (XVIII – початок XXI століття)» （《乌克兰汉学研究史（18世纪至21世纪初）》）

作者：Viktor Kiktenko（柯维典）

书籍简介：该专著描述了乌克兰汉学研究在几个历史时期内的形成过程。第一章《乌克兰汉学研究的来源（10世纪至1806年）》详细介绍了中世纪时期乌克兰和中国最早的交往以及乌克兰人在18世纪对俄中关系的贡献，这为俄罗斯帝国汉学研究的发展铺平了道路。第二章《乌克兰汉学研究的形成（1806年至20世纪初）》是汉学作为科学和教育的形成时期，这一时期与乌克兰驻北京传教士团工作人员的应用汉学研究的发展和乌克兰最早的汉学研究机构的建立（基辅,敖德萨和哈尔科夫）相关。第三章《基辅应用汉学研究学派（1913年至1918年）》描述了基辅商业学院的汉学研究。第四章《苏联乌克兰汉学研究（1918年至1991年）》概述了1920年至1941年乌克兰汉学研究的起源，从成立至废止（全乌克兰东方科学协会中国研究、鲍·库尔茨的俄中关系经济史、科学和科普著作）以及在1950年至1991年恢复中国的研究进程。第五章《乌克兰汉学研究（1991年至21世纪初）》描述了乌克兰汉学研究学派、机构形成方面，它亦可被称为汉学作为科学和教育的持续发展。

作者介绍：Viktor Kiktenko（柯维典），乌克兰国家科学院东方研究所代理所长、乌克兰国家科学院东方研究所亚太部主任、高级研究员。担任乌克兰汉学家协会主席、欧洲中国研究协会会员、国际儒学协会第六届理事会理事会成员（中国北京）、《中国研究》杂志的科学编辑、《乌克兰—中国》杂志联合创始人兼主编。

语种：乌译汉

字数：15.52万（乌克兰语）

要求：乌译汉，汉语母语译者，熟悉乌克兰汉学研究领域、乌克兰历史，有翻译经验者优先。

样章翻译截止日期：2024年2月25日

注：申请时请将翻译文字及以往作品和个人简历发送至lijiajia@cctss.org，邮件标题格式“《乌克兰汉学研究史（18世纪至21世纪初）》汉语翻译”，联系人：李佳佳。

翻译样章：

Важливий   внесок   у  розбудову  російсько-китайських   відносин у  XVIII  ст.  зробили українські православні місіонери, які заклали підвалини розвитку китаєзнавства в Російській імперії, що було пов’язане із становленням вивчення мови, культури, історії та тогочасного соціально-економічного  й  політичного  стану  Китаю36. 30* квітня 1715 р.37 в столиці Серединної імперії – місті Пекіні – було засновано першу Російську духовну місію, яка стала унікальним явищем в історії православного місіонерства та міжнародних відносин у Центральній та Східній Азії, а також тривалий час була єдиним центром підготовки перекладачів китайської та маньчжурської мов у Російській імперії. Указ Петра I від 18 червня 1700 р. визначав завдання щодо відправлення спеціальної місії, якій було поставлено за мету не більше і не менше як навернути у православну віру китайського імператора з народом: “Для затвердження і примноження в православну віру і проповідь св. Євангелія  в  ідолопоклонних  народах  (Китаю), а також для приведення ясачних народів в віру християнську і до св. Хрещення, які поблизу Тобольська та інших сибірських міст живуть, великий государ, кажучи про те  з найсвятішим патріархом  (Адріаном  †  15  жовтня  1700 р.), вказав писати до київського митрополита (Варлаама Ясинського), щобвін, наслідуючи про ту святу і богоугодну справу, пошукав в малоросійській своїй області містах і монастирях з архімандритів та ігуменів чи інших знаменитих ченців доброго і вченого і благого житія людину, яка би в Тобольську була б митрополитом, і могла би з Божою допомогою в Китаї та в  Сибіру в  сліпоті  ідолослужіння та інших невіруваннях закоснілих людей приводити до пізнання і служіння істинного, живого Бога, і привів би з собою добрих і вчених не престарілих ченців двох або трьох осіб, які б могли китайській і мунгальскій мові та грамоті навчитися”38.  Це  звернення  до українських ченців   було  не  випадковим рішенням, оскільки на той час вони були більш освіченими, ніж московські39, і мали досвід полеміки з католиками, які на той момент вже мали власні місії у Китаї і навіть впливали на китайського імператора. Ієромонах Микола (Адоратський) пише так: “Для виконання такого  важливого  завдання   (заснування  православної  місії –В.К.) погляд російського государя звернувся з півночі на південь – до стійких натур малоросів, які загартувалися у своїй  боротьбі з католицтвом і мали тоді більшу освіту”40. Тобто досвід протистояння католицтву41та європейський рівень освіти були найважливішими критеріями для успіху православної місії у Китаї. До цього слід додати, що наприкінці XVII – на початку XVIII ст. певні відомості про Китай зустрічаються в українських друкованих виданнях, які були доступні достатньо широким верствам освічених людей в Україні. На противагу – у Московії такі дані призначалися для вузького кола державних діячів і мали таємний характер. На кінець

XVII ст. в Україні існувала усталена думка про Китай, як місце проживання єретиків, що засвідчено у праці видатного українського письменника XVII ст. Архімандрита Йоаникія Галятовського (бл. 1620–1688) “Алфавит розмаітим єретиком” (“Alphabetum rozmaitym heretikom”) 1681 р.42. У філософсько-богословському творі церковнослов’янською мовою “Ифика ієрополітика, или філософія нравоучительная символами и пріудобленіями изьяснена к наставленію і пользе юним”, виданому у типографії Києво-Печерської лаври у 1712 р., міститься міфопоетичне оповідання про квіти-птахи (туйхон) з місцевості Суйхівен, які походять від квітів, можуть літати, але, як і квіти, швидко в’януть. На думку П. Попова, це є відгуком давньокитайських даоських натурфілософських уявлень43.

（注释部分仅用于提供试译稿件背景信息，无需翻译。）

36 Горбачева З. И., Тихонов Д. И. Из истории изучения Китая в России // Советское востоковедение. – 1955. – № 2. – С. 140.

37 * – тут і надалі позначено дати за старим стилем.

38 Николай [Адоратский] иеромонах. История Пекинской духовной миссии в первый первый период ее деятельности (1685–1745). Выпуск первый.  – Казань : Типография Императорского Университета, 1887. – С. 57–58; История отечественного востоковедения до середины XIX века / [П. М. Шаститко, А. А. Вигасин, А. М. Куликова и др.; Редкол.: А. П. Базиянц и др.]; АН СССР, Ин-т востоковедения. – М. : Наука, 1990. – С. 40.

39 “При Петрі Великому, який знаходив мало співчуття у північно-руського духовенства, архієреїв на важливі кафедри стали призначати здебільшого з південно-руських ченців, які були більш освіченими, жвавішими та більш прив’язаними до Заходу” (Поселянин Е. Очерки из истории русской церковной и духовной жизни в XVIII веке. – М. : Талан, 1998. – С. 36). Про участь української еліти у розбудові Російської імперії докладно див. розділ “Українізація Московії у XVII – XVIII ст.ст.”: Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – К. : Дніпро, 1993. – С. 126–140.  

40 Николай [Адоратский] иеромонах. История Пекинской духовной миссии в первый период ее деятельности (1685–1745). Выпуск первый. – Казань: Типография Императорского Университета, 1887. – С. 58.

41 В Китаї на той час вже існували багато католицьких місій й кількість хрещених ними

китайців була досить значною. “…Чи багато убо Єзуїтів своїх мають хрещених та й які

суть хрещені? Я попереджаю ще й тако про се пишу: досить багато є їх хрещених...”  –

ця виразна характеристика дана у середині XVIII ст. ієромонахом Феодосієм (Сморжев-

ським), учасником четвертої Російської духовної місії в Пекіні (Феодосий (Сморжевский)

иеромонах. Иезуиты в Китае // Сибирский Вестник. – 1822. – Ч. XX. – С. 245).

42 Попов П. М. Григорій Сковорода про Китай // Вітчизна. – 1958. – № 4. – С. 168.

43 Попов П. М. Григорій Сковорода про Китай // Вітчизна. – 1958. – № 4. – С. 168.